Натуральна соя: генетично зумовлений захист від тлі

Щороку тля завдає аграріям багатомільярдні збитки через втрату врожаю. Завдяки останньому дослідженню американським науковцям вдалося здійснити важливий крок у визначенні гена соєвих бобів, відповідального за природний захист від тлі.

Під час останнього дослідження вченим вдалося визначити нові гени соєвих бобів, які відповідають за природний імунітет проти тлі.

«Відкриття нового гена дозволить вивести сорти сої, які будуть більш стійкими до тлі, – каже керівник дослідження Аарон Лоуренс. – На ринку зараз є лише декілька сортів сої з природним імунітетом. Відкриті нами гени дають селекціонерам додатковий механізм захисту на випадок, якщо інші – ті, що використовуються зараз – не діятимуть».

Зараз для боротьби зі шкідниками та запобігання втратам урожаю використовують інсектициди. Проте тля виробила імунітет проти значної кількості відомих науці засобів. Сорти сої з природним імунітетом проти тлі можуть стати альтернативою використанню інсектицидів.

«Проте тля генетично здатна швидко пристосовуватися до різних умов, тому вона швидко виробляє імунітет і, врешті, може навіть подолати природний захист рослин, – каже Лоуренс. – Нам необхідно щоразу шукати нові способи захисту сої від шкідників».

Щоб відшукати нові гени сої, відповідальні за імунітет проти тлі, науковці використали результати попереднього дослідження. Тисячі сортів сої було перевірено на стійкість, а дані про генетичний захист записано. Лоуренс та його колеги поєднали дані про існуючі механізми захисту з генетикою.

«Ми ставили собі за мету відшукати сегменти генома соєвих бобів, в якому знаходяться гени захисту від шкідників», – каже Лоуренс.

Для цього вчені перевірили геном на наявність малих ділянок з генами, які назвали SNP-маркерами. Потім вони перевірили наявність цих маркерів у сортах, стійких до тлі.

«У разі їх виявлення можна стверджувати, що ген, відповідальний за імунітет проти тлі, знаходиться біля цієї ділянки», – прокоментував Лоуренс.

Лоуренс та його колеги знайшли кілька SNP-маркерів, спільних для стійких проти тлі сортів. Деякі з цих маркерів справді знаходились поблизу генів, що відповідають за механізм захисту. Тепер всі виявлені гени треба зібрати і поєднати в одному сорті. Лише тоді він матиме сильніший захист від шкідників.

«Я вважаю, що посилення захисту проти тлі може мати величезне значення для вирощування сої, – каже Лоуренс. – Фермерам, які вирощують сою, варто знати про це. Використовуючи сорти з генетичним імунітетом проти шкідників, можна суттєво зменшити втрати».

ScienceDaily